6 лютого 1944 року помер брат Христо Ботева — болгарський генерал Кирил Ботев.

Схиляємо голови!

У 1876 році Кирил Ботев приєднався до загону свого брата. Після розгрому загону він був захоплений у полон, ув'язнений у Стамбулі, а потім засланий до фортеці Акія в Малій Азії. У 1878 році він був звільнений на підставі Сан-Стефанського мирного договору..

Під час Сербсько-болгарської війни (1885) був командиром ескадрону, проводив розвідку в тилу противника і полегшував бойові дії. Брав участь у Балканській війні (1912-1913), а протягом короткого періоду був заступником міністра війни (1913). У 1914 році вийшов у відставку.Він народився 20 квітня 1856 року в Калофері, був сином вчителя епохи Відродження Ботьо Петкова та Іванки Ботевої, братом Христо Ботева. Закінчив класну школу в Калофері. Походячи з родини освічених людей, з раннього віку продовжив професію свого батька - вчителя Ботьо, викладаючи в Голямо Бельово, а після еміграції - і в болгарській школі в Гюргево, Румунія.

След завръщането си в България през 1878 г. постъпва в Командата на волноопределяющите се в Пловдив, а по-късно същата година се прехвърля във Военното училище в София като кавалерист. Завършва в първия випуск през 1879 г. и е произведен в чин подпоручик. По-късно следва кавалерийска школа в Сомюр (Франция) и във Военната академия в Брюксел. Служи в Източнорумелийската милиция.

Като командир на III конен Пловдивски полк участва в контрапреврата срещу русофилите (1886).

Като образован офицер още млад заема високи длъжности:

Командир на III конен Пловдивски полк,

началник на Военното училище (1891-1895 г.),

командир на Трета пехотна балканска дивизия (1900 г).

На 2 август 1912 година, по случай 25-годишнината от идването си в България, цар Фердинанд произвежда 6 генерал-майори в чин генерал-лейтенант. Ботев е сред тях. Това е първият случай в историята на Третото българско царство, когато званието генерал-лейтенант е дадено на действащи офицери (преди това е давано само на офицери от запаса).

Асен Виденов